Три німецькі партії — соціал-демократи, зелені та вільні демократи — домовилися про формування нового уряду Німеччини на чолі з лідером соціал-демократів Олафом Шольцом. Формування в Німеччині коаліції з трьох партій знаменує остаточне завершення епохи, яка тривала десятки років, і під час якої країною правили двопартійні коаліції — ХДС/ХСС та Вільної демократичної партії, соціал-демократів та зелених або "великі коаліції" на чолі з Меркель, створені ХДС/ХСС та СДПН.
«Коаліцію „Світлофор“ створено. Соціал-демократи, зелені та вільні демократи затвердили коаліційну угоду і, відповідно, домовилися про створення коаліційного уряду», — оголосив наприкінці листопада Олаф Шольц на пресконференції у Берліні.
„Світлофором“ цю коаліцію називають за кольорами символіки трьох партій — в соціал-демократів червоний, в лібералів з Вільної демократичної партії — жовтий, в зелених колір відповідає назві партії. На вересневих виборах до Бундестагу соціал-демократи Шольца посіли перше місце, а у сумі ці три партії набрали впевнену більшість.
У зв’язку з призначенням Олафа Шольца, лідера Соціал-демократичної партії Німеччини, на посаду канцлера, видання НВ публікує матеріал, в якому наводить деякі біографічні дані та характеризує новопризначеного канцлера, як «сухого прагмата із величезним політичним досвідом», що в захваті від двох жінок — власної дружини і його колишнього боса в уряді Анґели Меркель.
Як повідомляє видання, ще школярем мешканець Гамбурга Олаф Шольц вступив до молодіжного крила Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) під назвою Jusos, що розшифровується як «молодий соціаліст». Тоді його погляди були вельми радикальними: юнак щиро критикував капіталізм, називаючи НАТО «агресивно-імперіалістичною» організацією. З часом Шольц узяв більш помірковану позицію, проте Jusos залишилася важливою частиною його життя і зрештою допомогла йому потрапити у світ великої політики. У 1980‑х після закінчення юридичного факультету Гамбурзького університету Шольц протягом семи років працював заступником голови Jusos, а з 1994 по 2004 рік очолював уже осередок самої СДПН — спочатку в одному з районів міста, а згодом і в усьому Гамбурзі.
У 40 років Шольц уперше потрапив до Бундестагу, невдовзі став сенатором внутрішніх справ в уряді Гамбурга, а з 2007 по 2009 рік обіймав посаду міністра праці та соціальних питань у першому уряді Анґели Меркель. Проте більш визначним оглядачі вважають наступний етап його політичної кар'єри — сім років на посаді мера Гамбурга, що має статус окремої землі у складі Німеччини. Тоді, представляючи свої місто та державу на міжнародних заходах, Шольц познайомився з багатьма світовими лідерами, включаючи президента США Барака Обаму, прем'єр-міністра Великої Британії Девіда Кемерона та очільника Канади Джастіна Трюдо.
Андреас Умланд, відповідаючи на запитання ведучої — чому переговори з призначення нового канцлера тривали так довго, зауважив, що обговорення насправді зайняли доволі короткий час:
«Переговори щодо коаліційних угод часто-густо займали набагато більший час, тож цього разу це було відносно швидко з огляду на те, що тут брали участь три партії, а не як зазвичай два блоки».
Як зазначив експерт, політична кар’єра Олафа Шольца складалася доволі стандартно — він юнаком долучився до соціал-демократичного руху, потім пройшов всіма кар’єрними сходами — «як це зазвичай відбувається в Німеччині». Він був мером Гамбурга, потім міністром, згодом - віцеканцлером і ось тепер стане канцлером. А ось щодо того, чи змінювалися протягом шляху в політиці його погляди, експерт з впевненістю не відповів:
«Складно сказати, адже в нього в різні часи були різні функції; він тривалий час був місцевим, регіональним політиком і вже потім став федеральним політиком; мабуть, його погляди й розвивалися. Ось ця оприлюднена коаліційна угода говорить про це, що цей уряд буде трохи більш критично ставитися до путинської Росії, ніж його партія».
Оскільки перебування на посаді мера Гамбурга називають точкою масштабного політичного старту Шольца, в подкасті йшлося й про те, чим новообраний канцлер запам’ятався в цій ролі:
«Він зарекомендував себе, як успішний мер і це, як на мене, відіграє свою роль для України та Східної Європи в тому сенсі, що він не належить, так би мовити, до того „шлейфу“ політиків Соціал-демократичної партії Німеччини які прийшли в цю партію й зробили кар’єру в цій партії завдяки своїй дружбі або знайомству з Герхардом Шредером».
З 2018 року Шольц був віцеканцлером і міністром фінансів Німеччини: «В сприйнятті німецької громадськості він був успішним міністром, і це теж для нього така вдала комбінація, тому що зазвичай у таких великих коаліціях роль фінансово-консервативного крила грають праві центристи, тобто християнські демократи, ліберальні демократи — тоді як соціал-демократи виступають за ширші соціальні програми та більші витрати [на це]. І Шольц, як соціал-демократ, з одного боку і з іншого боку — як міністр фінансів має більше піклуватися, аби не було б більше витрат, ніж прибутків; він спромігся собі таку нішу відповідального й солідного політика заробити на цьому тлі. І в цьому, на мою думку, велика частина успіху соціал-демократів на останніх виборах», — говорить Андреас Умланд.
«Як міністр фінансів він був в цілому успішним, але там були деякі епізоди, коли він піддавався критиці — але, чесно кажучи, все це ще не доведено, ще не все досліджено, тому я наразі не хочу давати цьому оцінку. Були скандали — але ці скандали йому не завадили», — зауважив експерт.
Ще у травні Шольц і його партія відставали від своїх основних конкурентів, але в кінцевому підсумку перемогли. Завдяки чому йому вдалося за короткий термін наростити свою популярність?
«Я думаю, що тут головну роль зіграли його політичні конкуренти, — припускає експерт. — Вони невдало себе повели в переддень виборів».
На думку експерта Українського інституту майбутнього Андреаса Умланда, Шольц є доволі типовою для німецького політикуму особистістю:
«Всі політики в чомусь відкриті, в чомусь — закриті; я б сказав, що він доволі типова за своєю поведінкою німецька політична фігура. Я не бачу тут якихось особливостей. В нього стриманий темперамент (в принципі, це було у всіх колишніх канцлерів), тож я не бачу якихось особливостей в його особистості».
Щодо того, що Шольца часто називають «клоном Меркель», Андреас Умланд зауважив:
«Вони просто за темпераментом в чомусь подібні, і мабуть, через це іноді виглядають схоже. Через це, вочевидячки, вони досить добре співпрацювали в коаліції. Ну і цей стриманий темперамент — він є привабливим для німецьких виборців, і це один з секретів, так би мовити, цієї раптової перемоги соціал-демократів: вони вибрали дуже вдалого кандидата в канцлери. Хоча сама партія довгі роки, буквально до минулого літа, була в занепаді й втрачала свій статус, як народна партія. І це головним чином заслуга Шольца, що він зміг „витягнути“ Соціал-демократичну партію з цього занепаду й тренду на втрату електорату та політичної ваги»
Прогнозуючи, чи буде Шольц триматися курсу Меркель й що чекає з ним на Німеччину, експерт сказав:
«Так, я гадаю, що в основних напрямках німецької політики буде континуїтет. Мейнстрімові центристські партії Німеччини — вони, якщо чесно, є доволі близькими у своїх ідеологіях. Є, зрозуміло, нюанси між ними, але вірність європейській інтеграції, певний пацифістський уклон, певна комбінація соціальної держави й економічного лібералізму — все це є в програмах усіх партій; також всі партії у своїх програмах надають велике значення питанням екології. Тому тут буде дуже багато континуїтету, буде новий наголос на екологічних темах (і навіть якби християнські демократи виграли вибори — це було б і у них). Тому тут як у внутрішній, так і у зовнішній політиці варто очікувати скоріше на наступність і пришвидшення деяких процесів — скажімо, в диджиталізації, екологізації, економіці, які, як я думаю, мали б місце і при християнських демократах.
Відповів пан Андреас Умланд і на запитання, на що при Шольцу може чекати Україна, які в нього позиції щодо Росії та Північного потоку:
«В Німеччині існує багато груп інтересів, які підтримують цей Північний поток-2, тому що він просто є вигідним для Німеччини. Ось ця формула, що це „тільки комерційний проєкт“ — вона є правильної з точки зору Європейського Союзу. — там просто є фірми і регіони, котрі виграють від цього проєкту. Тому Шольц тут не буде поводитися інакше, аніж Меркель — та й іншим політикам буде дуже важко поводитися по-іншому. Тож і в цьому відношенні варто очікувати на спадковість. Хоча ось те, що пані Бербок (співголова зелених Анналена Бербок, а зелені дуже непривітні до Росії — ред.) стане міністром закордонних справ, а пан Хабек (лідер зелених Роберт Хабек, який в серпні 2021 року пропонував надати Україні летальну зброю — ред.) стане міністром економіки це додає надії, що, може статися, проєкт Північний потік-2 буде відкладено — а може, в кінцевому підсумку, й буде накладено якійсь мораторій й він не ввійде в експлуатацію»
Експерт не взявся прогнозувати, чи зможе Шольц так же довго втриматися на посаді, як Меркель, що обіймала її протягом 16 років:
«Зараз трудно про це говорити. Цього ж мало хто очікував, коли Меркель стала канцлером. Це ж кожного разу що чотири року вирішувалося наново. І кандидатура Меркель — вона завжди була під знаком питання, а з самого початку лунали голоси про те, що вона усього лише „перехідна фігура“ — чим вона, зрештою, не виявилася. Ну і з Шольцем так само — він може втратити владу, а може через чотири роки продовжити [очолювати уряд] — це все залежить від багатьох різних факторів, які навіть можуть бути пов’язаними не з самою Німеччиною, можуть бути якісь міжнародні фактори, котрі можуть вплинути на його канцлерство як позитивно, так і негативно».
