Більше половини жінок у світі мають менше економічних прав у порівнянні з чоловіками, свідчить нещодавня доповідь Світового банку про гендерну рівність.
У звіті Світового банку «Жінки, бізнес та право» за 2022 рік це вражаючі 2,4 мільярда, і складається з жінок у світі працездатного віку.
«Хоча досягнуто прогресу, розрив між очікуваними заробітками чоловіків і жінок протягом усього життя в усьому світі становить $172 трильйони, що майже вдвічі перевищує річний ВВП світу», — цитує Світовий банк слова директора-розпорядника політики розвитку та партнерства Марі Пангесту.
За даними Світового банку, жінки стикаються з обмеженнями на роботу в 86 країнах, а в 95 країнах не гарантується рівна оплата.
Більше того, у 178 країнах все ще існують юридичні бар’єри, які заважають жінкам досягти повної економічної участі.
«В усьому світі жінки все ще мають лише три чверті законних прав, наданих чоловікам», – йдеться у прес-релізі Світового банку у звіті, в якому розглядаються дані зі 190 країн.
Проте є глобальні покращення, особливо в показниках організації батьківства, оплати праці та робочого місця, які включають право на оплачувану відпустку як для чоловіків, так і для жінок, заходи захисту на робочих місцях від сексуальних домагань, заходи проти гендерної дискримінації та зняття обмежень на роботі.
Оплачувана відпустка як для чоловіків, так і для жінок є вирішальним кроком на шляху до гендерної рівності, що вимагає неупередженості щодо потреб, обов’язків, прав і можливостей, оскільки вона може покращити баланс між роботою та особистим життям обох сторін і зменшити дискримінацію.
Наразі 118 країн світу надають матерям 14 тижнів оплачуваної відпустки, а 114 країн, включених до іспитів Світового банку, надають батькам певну оплачувану відпустку, хоча середня тривалість становить лише один тиждень.
Згідно зі звітом Світового банку, у регіональному аспекті найбільші покращення в напрямку гендерної рівності спостерігалися на Близькому Сході та в Північній Африці (MENA), а також у країнах Африки на південь від Сахари. Однак ці регіони все ще відставали від решти світу.
У звіті зазначено, що в середньому жінки в регіоні MENA мають «лише половину законних прав, які мають чоловіки», незважаючи на реформи, які переважали в п’яти країнах.
Бахрейн зобов'язав рівну оплату праці та знизити обмеження на роботу для жінок, Єгипет і Кувейт вжили законодавчих заходів проти домашнього насильства, в той час як Єгипет заборонив дискримінацію жінок у фінансових послугах, а Кувейт заборонив це у сфері працевлаштування. Ліван криміналізував сексуальні домагання на робочому місці, а Оман спростив жінкам отримання паспортів.
У країнах Африки на південь від Сахари Габон вирізнявся своїми реформами, піднявши рейтинг країни з 57,5 до 82,5 за один рік. Ангола також подала позов проти сексуальних домагань на робочому місці, тоді як Бенін, Бурунді та Того покращили умови праці для жінок, а Сьєрра-Леоне заборонила дискримінацію жінок у сфері фінансових послуг.
Тим не менш, регіон показав широкий діапазон оцінок: від Судану, який набрав лише 29,4 бала, до найвищого показника 89,4 бала, який досяг Маврикій.
Як повідомляється, жінки в Південній Азії мають лише дві третини законних прав, наданих чоловікам, тоді як жінки в Латинській Америці та Карибському басейні мають менше ніж три чверті законних прав чоловіків. Фактично, Колумбія була першою країною Латинської Америки, яка ввела оплачувану відпустку по догляду за дитиною, і це сталося за останній рік.
Тим часом у Східній Азії та Тихому океані продовжували законодавчі реформи, спрямовані на досягнення гендерної рівності, але, як повідомляється, їх темп був повільним.
Європа та Центральна Азія (ЄЦА), з іншого боку, мали середній бал 84,1, але не мали значного прогресу в оплаті та пенсійному забезпеченні. Близько половини країн ЄЦА не надали жінкам рівну оплату праці, а в 17 країнах повний пенсійний вік для чоловіків і жінок продемонстрував нерівність.
Лише 12 країн демонстрували законний гендерний паритет, і всі вони входили до регіону з високим рівнем доходу Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), який отримав найвищий середній показник серед усіх регіонів.
Індекс скляної стелі The Economist, який охоплює регіон ОЕСР, показав, що Швеція, Ісландія, Фінляндія та Норвегія відповідно були ідеальними країнами для жінок у робочій силі, тоді як Японія та Південна Корея отримали найнижчі результати.
У звіті Організації Об’єднаних Націй щодо жінок від грудня 2021 року під назвою «Жінки та дівчата, які залишилися позаду: явні прогалини у реагуванні на пандемію», показано, що жінки більше постраждали від наслідків пандемії Covid-19, ніж чоловіки, несучи «основний тягар пандемії».
У звіті встановлено, що участь жінок у робочій силі була порушена більше, ніж чоловіків, при цьому жінки частіше втрачали роботу, а їх оплачуваний робочий час демонстрував більший спад. Виявилося, що навіть відновлення їх роботи відбувалося повільніше, ніж у чоловіків.
Подвійний тягар працюючих жінок також зріс, оскільки люди відійшли до своїх домівок під час пандемії, залишивши на жінок тягар збільшення неоплачуваної роботи по дому, на додаток до їхньої професійної роботи. Також збільшився тягар для жінок без роботи.
Дані ООН показали, що неоплачувана робота та догляд вдома зросли, а оплачувана робота зменшилась. З огляду на таку реальність, жінки також більше боролися зі своїм психічним здоров’ям, ніж чоловіки. Більш значне психічне або емоційне напруження відчували, зокрема, молодші жінки 18-24 років. У той час як 71% молодих жінок повідомили про проблеми, ця цифра склала 59% для чоловіків.
Крім того, попередній звіт ООН показав, що кожна друга жінка зазнала насильства під час пандемії Covid-19, що свідчить про значне зростання домашнього насильства.
Здатність жінок отримати доступ до основних товарів і послуг також була сильніше вражена початком пандемії, оскільки на 11% більше жінок — порівняно з чоловіками — мали проблеми із задоволенням своїх потреб у здоров’ї.
Нещодавній звіт про пандемію також показав, що жінки мали менше шансів отримати грошову допомогу або соціальний захист від урядів чи неурядових організацій, незважаючи на згадані раніше дані, які показують, що жінки потребують більше, ніж чоловіки.
Отже, який шлях вперед? Здається, що у звітах ООН і Світового банку згода полягала в тому, що урядам необхідно вживати більш рішучих, більш цілеспрямованих дій.
«У міру того, як ми рухаємося вперед... урядам потрібно прискорити темпи правових реформ, щоб жінки могли повністю реалізувати свій потенціал і отримати повну і однакову користь», — каже Пангесту зі Світового банку.
Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини.
Долучайтеся до нашого Telegram-каналу!
