Напередодні COP26 велика частина розмов стосувалась прогнозів щодо майбутнього та майбутніх обіцянок щодо більш рішучих дій: вуглецевої нейтральності до 2030 року, чистого нуля до 2050 року.
Але для мільйонів людей у всьому світі зміна клімату вже є щоденною реальністю.
90% біженців, які перебувають під мандатом УВКБ ООН, і 70% людей, переміщених у своїх рідних країнах через конфлікти та насильство, походять із країн, які перебувають на передовій кліматичної надзвичайної ситуації.
Вони вразливі не тільки до екстремальних погодних умов, таких як повені чи циклони, але й до того, що їхні засоби до існування висихають через посуху та опустелювання.
Від Буркіна-Фасо до Бангладешу і від Афганістану до Мозамбіку зміна клімату посилює бідність, нестабільність і рух людей; це підігріває напруженість і конкуренцію через скорочення ресурсів.
Спалахи насильства та екстремальна погода штовхають людей, які вже втекли, знову втікати. Але навіть якщо мир буде відновлено, переміщені люди не можуть повернутися, якщо їхні рідні райони стали непридатними для проживання через посуху, повені або підвищення рівня моря.
Зараз ми бачимо руйнівну конвергенцію конфліктів і зміни клімату, яка одночасно стимулює переміщення та робить життя ще більш небезпечним для тих, хто вже змушений тікати.
Деякі з найбільш вразливих до клімату країн занурюються в конфлікти, які тривають десятиліттями та спустошують покоління.
В Афганістані – одній з найбільш крихких країн світу, яка потерпає від чотирьох десятиліть конфлікту – посилені наслідки зміни клімату мають глибокі наслідки для тих, з якими найменше здатні впоратися. УВКБ ООН працює в Афганістані понад 40 років. Тривалий конфлікт мав незворотні наслідки – змушував людей залишати країну, але також спричиняючи внутрішнє переміщення.
Тривала посуха означала, що багатьом афганцям було важко прогодувати свої сім’ї ще до того, як останні події поставили економіку на межі краху. Будь-яке подальше погіршення гуманітарної ситуації майже неминуче призведе до ще більшого переміщення в країні, де цього року вже було вимушено покинути свої домівки 665 тисяч людей.
Багатьом читачам у багатших країнах це може здатися далекою проблемою у далеких країнах. Але в серпні Міжурядова група експертів зі зміни клімату (IPCC) попередила, що незворотні зміни клімату Землі спостерігаються в кожному регіоні. Лише цього року катастрофічна повінь забрала життя понад 200 людей у Європі, спека спричинила смерть у Канаді, а лісові пожежі вирували в Сибіру, по всьому Середземному морю та вздовж західного узбережжя Сполучених Штатів та Канади.
Світ нарешті прокидається до того, що зміна клімату є надзвичайною ситуацією для всіх і всюди. Однак сувора реальність полягає в тому, що ті, хто зробив найменше для цього, вже страждають найбільше.
Якщо деякі з найбільш успішних і розвинених країн намагаються допомогти своєму населенню відновитися і адаптуватися до дедалі непередбачуваного клімату, що це означає для такої країни, як Мозамбік? Одна з найменш розвинених країн світу, вона бореться з насильницькими нападами, які призвели до переміщення понад 730 тисяч людей, і намагається відновитися після серії циклонів, включаючи циклон Ідай у березні 2019 року – один з найсильніших штормів, коли-небудь зареєстрованих на півдні країни.
Чим довше ми будемо відкладати глобальні дії та підтримку таких країн, як Мозамбік, щоб вони могли пом’якшити наслідки зміни клімату, тим гіршими будуть наслідки.
За оцінками, без амбітних кліматичних заходів кількість людей, які потребують гуманітарної допомоги через катастрофи, може зрости до 200 мільйонів щорічно до 2050 року – вдвічі більше, ніж зараз.
Що ми можемо зробити та що ми робимо?
УВКБ ООН працює в більш ніж 130 країнах і має 70-річний досвід захисту переміщених осіб. Ми використовуємо цей досвід і знання, щоб допомогти країнам з обмеженими засобами та ресурсами краще передбачати та реагувати на переміщення, спричинене катастрофами. У місцях, де люди вже переміщені, ми допомагаємо їм підготуватися до зміни клімату та адаптуватися до нього.
У Бангладеш, наприклад, УВКБ ООН та партнери допомагають біженцям рохінджа зменшити ризик повеней і зсувів під час сезону мусонів, висаджуючи швидко зростаючі дерева для стабілізації схилів пагорбів, забезпечуючи альтернативні джерела енергії для дров для приготування їжі, а також навчаючи волонтерів-біженців для надання першої допомоги.
Ми готові посилити нашу відповідь, але для цього нам потрібна допомога. Деякі з рішень будуть фінансовими; деякі з них технічні. Але більшість з них повинні бути вихідцями з громад, які знаходяться на передовій у разі надзвичайної кліматичної ситуації. Їхні голоси мають бути почуті на КС та за її межами. Вони мають знання про землю з покоління в покоління, а отже, рішення предків, які можна застосувати.
Людська ціна зміни клімату тут і зараз. Якщо наші спільні зусилля щодо різкого скорочення викидів та обмеження глобального потепління не вдасться, ландшафт, у якому сьогодні працює УВКБ ООН, ризикує стати універсальною реальністю.
Молоді покоління по праву борються за свої майбутні права людини. Зараз ми вийшли за межі обіцянок – нам потрібні дії та підзвітність.
Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини.
Долучайтеся до нашого Telegram-каналу!
