У комітеті Верховної Ради з питань соціальної політики заявили, що понад 40 відсотків працюючих українців живуть в бідності. За результатами першого півріччя 2020 року рівень бідності за абсолютним критерієм серед працюючого населення становить 42,4%. Тобто така частка працездатного населення не змогла забезпечити для себе та своїй родині гідне життя, — передає New-Format.
Зазначимо, як раніше повідомляв Укрінформ з посиланням на заяву віцеспікерки Олени Кондратюк, у 2020 році рівень бідності в Україні зріс до 50%.
У зв’язку з цим вона вважає, що парламент має поставити перед урядом завдання щодо розробки нової стратегії подолання бідності.
«За даними багатьох міжнародних організацій, рівень бідності в Україні зріс до 50%, за межею бідності перебуває близько 19 мільйонів українців. Тому Верховна Рада має ставити перед урядом завдання терміново затвердити стратегію та комплекс заходів щодо боротьби з бідністю в Україні до 2030 року», — зауважила Кондратюк.
Вона нагадала, що відповідно до цілей ООН Україна зобов’язалася скоротити рівень бідності до 2030 року в чотири рази, ліквідувавши крайній рівень бідності.
Як відомо, першу українську Стратегію подолання бідності (2001 р.) було затверджено Президентом України з метою зменшення масштабів бідності та усунення її найгостріших проявів. Основними принципами її були: забезпечення економічного зростання, підвищення рівня продуктивної зайнятості населення та вжиття заходів щодо блокування найгостріших проявів бідності, реформування системи соціальної підтримки населення шляхом консолідації всіх соціальних програм і видів допомоги на основі оцінки сукупного доходу сім’ї, інтеграції осіб з обмеженими фізичними можливостями у суспільне життя. Заходи Стратегії передбачалось виконувати в три етапи в період 2001–2009 рр.
Передбачалось, що політика подолання бідності мала поєднуватися з політикою становлення середнього класу.
Остання Стратегія подолання бідності ухвалена у 2016 році терміном до 2020 року.
Серед стратегічних напрямів зниження рівня бідності: сприяння зростанню доходів населення від зайнятості та виплат у системі державного соцстрахування, забезпечення доступу населення до послуг соціальної сфери незалежно від місця проживання, мінімізація ризиків соціального відчуження сільського населення, недопущення виникнення осередків хронічної бідності та соціального відчуження серед внутрішньо переміщених осіб.
Нагадаємо, національні оцінки межі бідності значно варіюються між країнами. Наприклад, багаті країни, як правило, використовують вищі стандарти бідності, ніж бідні країни. Навіть серед багатих країн, стандарти сильно відрізняються. Таким чином, цифри не порівнянні між країнами. Навіть коли країни використовують той самий метод, то деякі відмінності можуть залишатися.
Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини.
Долучайтеся до нашого Telegram-каналу!
